МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ДИКТАНТІВ

Перевірні диктанти

Перевірні диктанти проводяться на початку навчального року або після вивчення окремої теми. Мета цих робіт — дізнатися про те, як учні засвоїли попередній матеріал, на що треба звернути увагу в подальшій роботі.

При оцінюванні диктанту виправляють, але не враховують такі орфографічні та пунктуаційні помилки:

1) на правила, які не передбачені шкільною програмою;

2) на ще не вивчені правила;

3) у словах з написанням, що не перевіряється, і над якими не про­водилася спеціальна робота;

4) при порушенні так званої авторської пунктуації.

Виправляють, але не враховують помилки, що спотворюють зву­ковий склад слова, наприклад «докша» (замість «дошка»).

При оцінюванні диктантів важливо також зважати на характер помилки. Серед помилок слід розрізняти негрубі, тобто такі, які не мають істотного значення для характеристики грамотності, по­вторювані й однотипні помилки.

Під час підрахування помилок дві негрубі вважають за одну. Одна негруба помилка не враховується.

До негрубих належать такі помилки:

1) на винятки з усіх правил;

2) помилки в написанні великої букви в складних власних найме­нуваннях;

3) неправильне написання прислівників, утворених від іменників з прийменниками;

4) замість одного знаку поставлений інший;

5) нерозрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не);

6) пропущення одного із сполучуваних розділових знаків або по­рушення їх послідовності;

7) заміна українських букв російськими. Повторюваними називаються орфографічні помилки в одному й тому ж слові, яке вживається декілька разів, або в корені спільно­кореневих слів. При підрахуванні ці помилки (скільки б їх не було) вважають за одну.

Однотипними називаються помилки на одне правило, якщо умови вибору правильного написання визначаються граматичними і фонетичними особливостями слова.

Перші три однотипні помилки вважають за одну, кожна наступ­на подібна помилка враховується як самостійна.

За наявності в контрольному диктанті більш як п’яти попра­вок (виправлення неправильного написання на правильне) оцінка знижується на один бал, але таке зниження не має доходити до по­чаткового рівня. Найвищий бал не ставиться за наявності трьох і більше виправлень.

Нормативи оцінювання диктантів

Бали	Кількість помилок	Бали	Кількість помилок
1	15–16 і більше	7	4
2	13–14	8	3
3	11–12	9	1 + 1 (негруба)
4	9–10	10	1
5	7–8	11	1 (негруба)
6	5–6	12	—

Нормативи для 1–10 балів дають змогу брати до уваги поступ кожного учня у вивченні правопису, охайність оформлення роботи і т. ін. (наприклад, 5 балів ставляться за 7–8 помилок). Для найви­щих балів таке варіювання не передбачене.

У роботах, які перевіряються, учитель робить помітки і виправ­ляє допущені помилки, керуючись такими принципами:

·         під час перевірки контрольних робіт учнів 5‑х класів з україн­ської мови помилки на вивчені правила вчитель тільки підкрес­лює і позначає на полях, а виправляє їх учень; помилки на пра­вила, які не вивчались, виправляє вчитель; під час перевірки диктантів учитель на полях зошита позначає орфографічні (/) та пунктуаційні (V) помилки (орфографічні та пунктуаційні по­милки оцінюються однаково);

·         перевіривши диктант, учитель підраховує і записує кількість помилок, через дріб зазначає кількість орфографічних (чисель­ник) і пунктуаційних (знаменник) помилок;

·         підкреслює і виправляє помилки вчитель тільки червоною ручкою;

·         після підрахунку помилок у встановленому порядку виставля­ється кількість балів. Наприклад: 1/ 0 — «11».

За контрольну роботу, що складається з диктанту та додаткового граматичного завдання, ставляться дві оцінки, окремо за кожний вид роботи. При оцінці виконання граматичного завдання рекомен­дується керуватися такими критеріями:

10–12 балів ставляться, якщо виконане все завдання.

7–9 балів — якщо виконано не менш як 3/4 завдання.

4–6 балів — якщо виконана не менш ніж половина завдання.

1–3 балів — якщо виконана менш як половина завдання.

Вибіркові диктанти

Вибірковий диктант передбачає записування учнями лише окре­мих слів, словосполучень, речень на певні правила. Він потребує повільного темпу читання, привчає учнів сконцентровувати увагу, швидко орієнтуватися і реагувати на прослуханий текст. Вибіркове записування слів можливе без змін чи зі змінами. Перед проведен­ням диктанту учні повторюють відповідні правила, а потім учи­тель повільно диктує речення і повторює його двічі або тричі, щоб учні встигли вибрати й записати потрібні слова, словосполучення, частину тексту. Вибірковий диктант можна використовувати для закріплення вивченого матеріалу, а також при вивченні будь-якої теми.

Цей вид роботи можна оцінювати за такими принципами:

1. Бездоганно виконане завдання заслуговує на 12 балів.

2. За 1–2 орфографічні або пунктуаційні помилки кількість балів зменшується на один.

3. Береться до уваги обсяг виконання завдання. Наприклад, робо­та, що виконана лише на половину, хоча й без помилок, отримує 6 балів максимально.

Усі решта критеріїв оцінювання (охайність, тип помилки тощо) такі ж, як і при оцінюванні перевірних, контрольних та інших диктантів.

Попереджувальні та пояснювальні диктанти

Попереджувальні та пояснювальні диктанти доцільно прово­дити безпосередньо перед написанням контрольного диктанту. Ці види робіт призначені для закріплення вивченого матеріалу, вони допомагають учням запам’ятати написання слів, правила вживан­ня розділових знаків, запобігають можливим помилкам на певне правило.   Перед написанням попереджувального диктанту доречно з’ясувати відповідні орфографічні та пунктуаційні правила. Спочатку ре­чення аналізують і записують на дошці. Потім його витирають і під диктування учні записують речення в зошити. Це виробляє в дітей навички поєднання письма з мовним лінгвістичним аналізом. Різ­ниця між проведенням попереджувальних та пояснювальних дик­тантів у тому, що під час пояснювального диктанту учні спочатку записують речення, а потім пояснюють правопис орфограм чи пунк­тограм. Пояснювальний диктант складніший за попереджувальний тому, що учні мають самостійно проаналізувати певні правила. При проведенні такого виду роботи особливо важливо сконцентрувати увагу дітей на контролі і перевірці написаного. Залежно від рівня підготовки класу тексти, вміщені в цей розділ, можна використову­вати як для попереджувальних, так і для пояснювальних диктантів.

Контрольні диктанти

Контрольні диктанти підсумовують знання та навички учнів з певної теми. Їх проводять протягом року після відповідної підго­товки. Методика проведення контрольного диктанту така: учитель читає текст, потім окремі речення, за потреби поділяючи їх на час­тини. Відтак диктує речення, яке учні записують самостійно, вдруге читає його. Закінчивши диктування, учитель знову читає текст повільно й виразно, щоб учні перевірили записане й виправили за­уважені помилки.

При визначенні обсягу диктанту враховуються як самостійні, так і службові слова.

Клас	Кількість слів у диктанті
	для шкіл з українською мовою навчання	для шкіл з російською мовою навчання
5	90–100	80–90

 Підсумкові контрольні диктанти

Для підсумкових контрольних диктантів потрібно використову­вати такі тексти, у яких були б два-три приклади на вивчені (не менш як на двох-трьох уроках) орфографічні й пунктуаційні правила.

У диктантах має бути до п’яти слів з написанням, що не переві­ряється, і правопису яких учні не навчились. До кінця першої чвер­ті, а в 5‑му класі — до кінця першого півріччя зберігається той же обсяг тексту, що й для попереднього класу.

За допомогою підсумкових диктантів, які проводять наприкінці півріччя та наприкінці навчального року, перевіряють підготовку учнів зазвичай з усіх вивчених тем.

Перевірка мовних знань і вмінь учнів здійснюється за допо­могою завдань тестового характеру. До початку роботи учням по­яснюється, що, відповідаючи на тестові питання, необхідно вміти розпізнавати вивчені мовні явища, групувати та класифікувати їх; сполучати слова, доповнювати, змінювати речення, добираючи на­лежну форму слова, потрібну лексему, відповідні засоби зв’язку між частинами речення тощо. Також треба знати й розуміти значення мовних одиниць та особливості їх використання в мовленні. Тобто, при підготовці до контрольного уроку слід ретельно повторити все вивчене за семестр.

Цей вид роботи можна виконати трьома способами (залежно від рівня підготовленості класу):

Завдання для 1-го рівня — учні отримують 12 питань з чотир­ма варіантами відповідей. За кожну правильну відповідь учень одержує по 1-му балу. Отже, за бездоганно виконану роботу учень одержує 12 балів.

Завдання для 2-го рівня — вчитель пропонує учням 6 питань (також з чотирма варіантами) та завдання до них, серед яких мо­жуть бути: розібрати слово за будовою, зробити синтаксичний розбір речення, скласти речення з визначеними орфограмами (пункто­грамами), навести відповідні приклади тощо. За кожну правильну відповідь та виконане завдання учень отримує по 1-му балу. Таким чином, максимальна оцінка за цей вид роботи — 12 балів.

Завдання для 3-го та 4-го рівнів — учням ставлять 9 питань, аналогічних 1-му рівню, і 10-те, яке містить творче завдання. За кожну правильну відповідь на 9 питань учні отримують по 1-му балу, правильна відповідь на 10-те питання та виконання завдання до нього оцінюється 3-ма балами.

Матеріал для завдань тестового характеру будується на основі тем програми з української мови, пройдених за семестр. Перевірка здійснюється фронтально в письмовій формі.