Нове в програмі

  Робота над портретним нарисом  у  7 класі

Крім роботи над традиційним твором-описом зовнішності людини за картиною в художньому стилі, чинною програмою Українська мова (з урахуванням змін у навчальній програмі, наказ МОН України від 29.05.2015 № 585) передбачено створення семикласниками портретного нарису.

      Нарис – напівхудожній-напівдокументальний жанр, художньо-публіцистичне осмислення дійсності, у якому йдеться про реальних людей і реальні події. Героєм портретного нарису є  людина, у якій типові для її часу та оточення риси поєднуються з оригінальністю мислення та своєрідністю вдачі. Завдання автора портретного нарису – розкрити внутрішній світ такої особи, виявити її індивідуальність, підкреслити «особливість». Як жоден інший жанр, портретний нарис наділений виховним потенціалом: аналізуючи прочитане, читач погоджується чи не погоджується з думками, почуттями, настроями героя нарису, вирішуючи: варто чи не варто наслідувати його вчинки, поведінку, стиль життя.

Насамперед слід застерегти семикласників від сплутування нарису з оповіданням, особливості якого відомі їм і з уроків літератури, і з уроків розвитку мовлення в 5-6 класах.

Якщо оповідання можна порівняти з картиною, тобто живописним зображенням людини, то портретний нарис – це її фотографія. Нарис ніби знаходиться на межі між художнім зображенням життя людини та документальним його засвідченням. Зазвичай у нарисі наводять статистичні дані, цифри, факти, імена та прізвища конкретних осіб, розповідають про конкретні ситуації, життєві епізоди, вчинки, які показують людей у дії. Мета нарису – розкрити характерне, актуальне, повчальне в сучасному житті.

      На відміну від автора оповідання, нарисовець не має права на домисел, він працює виключно з документальними матеріалами. На перше місце виходить майстерність нарисовця: його вміння помітити й передати найсуттєвіше, найголовніше. Саме поєднання цілком правдивої розповіді про людину та вміння  виявити й увиразнити в житті та вдачі героя нарису головне, цікаве для багатьох читачів, створює повноцінний і цікавий нарис.

     Портретний нарис – це художній аналіз особистості, побудований на дослідженні різних її  сторін: моральної, інтелектуальної, творчої і т. ін. У процесі виявлення рис вдачі героя нарису увагу нарисовця привертають передовсім біографічні факти та випадки з життя, які ці риси увиразнюють.

    У тексті портретного нарису можуть поєднуватися всі типи мовлення. В основу має бути покладено розповідь про людину: її долю, обставини колишнього й сьогоднішнього життя.

      Обов’язковим є її словесний портрет (або його елементи). Зазвичай у нарисі поєднано ознаки художнього та публіцистичного стилів, отже, портрет цілком може бути складений у художньому стилі -  адже саме цього навчають у 7 класі. Підкреслення зовнішніх рис героя допомагає зазирнути в його душу, світ його почуттів і переживань. Зовнішність людини, її постава, одяг, жестикуляція, міміка, мовлення можуть  багато про неї розказати.

Школярів необхідно застерегти: зображення зовнішності персонажа є в портретному нарисі важливим, але не головним. Портрет у нарисі – лише засіб розкриття внутрішнього світу людини. Мета нарису - виявити  цінності героя, показати смисл його життя.  На конкретних життєвих прикладах потрібно показати  ті особливості характеру, які допомагають героєві цієї мети досягти. Необхідно виділити найбільш значущу, стрижневу рису вдачі героя нарису, виразно й емоційно про неї розповісти. Потрібно викликати до героя інтерес, змусити замислитися над його долею.

Портрет героя нарису не замінить портрета людської душі, змалювання внутрішнього світу людини, чим, по суті, і має бути портретний нарис. Висловлюючи свої думки про внутрішній світ героя, автор нарису підкріплює їх доказами, тобто вибудовує роздум.

Для повного розкриття образу героя можна використовувати пряму мову, діалоги, пейзажні замальовки, опис значущих деталей.

Важливо цікаво побудувати виклад: дібрати захопливий початок і  несподіваний кінець. Образність та емоційність викладу зробить нарис  цікавим.

На уроці необхідно опрацювати зразок нарису.

    Її горду, подібну до натягнутої струни поставу ми щодня бачимо на екранах наших телевізорів. Європейська жінка із суперсучасним іміджем, елегантно вбрана, з вишуканою зачіскою та бездоганним мейк-апом. Упевнено й рвучко крокує вона назустріч глядачеві. Це ведуча «Телевізійної служби новин» на каналі «1+1» Наталія Мосейчук.

    Людина публічна й авторитетна, така собі «залізна леді» телебачення, Наталія ні з ким не спілкується на «ти» - не «тикає» нікому: ні колегам, ні приятелям,  ні давнім знайомим. Це засвідчують і колеги-телевізійники, і ті, хто її близько знає.

    Звернення на «ви» –  з одного боку, знак поваги до співрозмовника, з другого, - «захист від дурнів». Навіть вкрай невихованого співбесідника  воно змусить бути чемним.

      Спілкування на «ви» дозволяє тримати дистанцію. Така собі система  самозбереження  в  сучасному жорстокому мегаполісі.

Своє приватне життя Наталія не афішує. «В ефірі я — публічна людина, все, що відбувається поза ефіром, — без коментарів. Моя робота —  у  кадрі», -  пояснює вона.

Ходять чутки, що Наталія гарно співає, проте тільки для найближчих –  для тих, кого любить.

 Міцний внутрішній стрижень сформували в Наталії батьки. Тато – військовий, звично підтягнутий на службі й лагідний удома. Мати – вчителька, яка навчала й свою дочку, ось тільки в класі ніхто про їхні родинні зв’язки не знав. На уроках мама її просто не помічала, ретельно навчаючи інших. «Не уявляю, як ти навчилася читати й писати?» - дивується мама сьогодні. Саме вона привчила Наталію всього досягати власною працею, і дочка їй за це вдячна.

Наталія Мосейчук має двох синів. Як кожна мати, мріє про щасливу для них долю, хоч розуміє, що колись вони обов’язково наступлять на свої граблі. Де зможе, там підстелить їм соломки. Де не зможе, сподівається на Бога. Синів привчає сподіватися лише на себе і всього досягати власною працею.

Щодо цього вони мають чудовий приклад. Європейська селф-мейд вумен  Наталія Мосейчук - типова українська жінка, яка віддано любить свою сім’ю, усього досягає працею і одержує від цього насолоду.

Після ознайомлення з текстом нарису можна запропонувати семикласникам відповісти на такі запитання:

·        Про які сфери життя героїні  розказано в нарисі?

·        Чому саме ці сфери висвітлює автор?

·        Що становить стрижень характеру героїні? Хто такий стрижень виплекав?

·        Чи можна вважати героїню нарису успішною людиною? У чому вбачає її успіх автор?

·        Як ви розумієте вираз тримати дистанцію? Чи згодні ви з автором нарису, що це важливо в сучасному мегаполісі?

·        Які позитивні риси вдачі героїні увиразнено в нарисі? Чого можна в неї повчитися? Яка  головна думка нарису?

·        Яке ставлення до героїні нарису формує в читача текст?

·        Які типи мовлення поєднано в тексті? Яка роль портрета в нарисі?

·        Визначте стиль тексту, свою думку доведіть.

     Семикласники мають звернути увагу на будову тексту нарису, пояснити,  чим «зачіпає» читача його початок, яким чином підбито підсумки викладеної в нарисі інформації.  Учні мають дібрати до нарису кілька варіантів заголовка («Українська селф-мейд вумен Наталія Мосейчук»; «Залізна леді українського телебачення» і т.ін.), аргументовано обравши серед запропонованих найкращий.

    Робота над портретним нарисом надає можливість поглибити знання школярів про види словесних описів зовнішності. Науковці (дослідження А.Б.Єсіна) виокремлюють портрет-опис, у якому з різним ступенем повноти дається перелік притаманних зовнішньому вигляду персонажа портретних деталей, та портрет-враження, який передає той вплив, який зовнішність персонажа здійснює на стороннього спостерігача. Важливо, що портретних рис і деталей у такому портреті може були обмаль або й узагалі не бути – основну увагу приділено почуттям, які образ людини викликає, а також його оцінкам. Відповідно виділяють три структурні групи портретів:

·        деталізовані портрети (докладний опис зовнішності особи: зріст, постава, риси обличчя, волосся, одяг, мовлення, міміка, жести, характерні індивідуальні ознаки);

·        портрети-штрихи (частковий опис зовнішності людини із приверненням уваги до  кількох найбільш  характерних рис);

·        узагальнені портрети (передають риси зовнішності, вдачі та поведінки, характерні для представників певної спільноти, вікової групи, професії і т. ін.).

     Як бачимо, опис зовнішності Наталії Мосейчук можна віднести до портрета-штриха, який передає безпосереднє враження про неї як особистість, фіксуючи увагу на стрижневих рисах її  вдачі передовсім як професіонала.

     У нарисі може бути використано портрет будь-якого виду – вибір автора зумовлюється його творчим задумом.  Семикласники збагнуть це, ознайомившись із поданим нижче нарисом.

   З метою вироблення алгоритму роботи над нарисом словесник може використати пам’ятку.

ЯК НАПИСАТИ НАРИС ·        Підготовча робота. o   Якнайбільше дізнатися про героя майбутнього нарису: його долю, життєві цінності, риси вдачі,  досягнення, плани на майбутнє. o   Обміркувати  головну думку нарису. o   Визначити в житті героя період, епізод або вчинок, який яскраво виявив  його риси характеру, цінності, ідеали. o   Обміркувати послідовність викладу інформації. Наприклад: 1.Перше враження. 2.Портрет героя. 3.Що я про нього дізнався (від знайомих, з газет,  з телепередач…). 4.Що він розповів про себе. 5. Як такі люди змінюють наше життя). ·        Робота на чернетці. o   Скласти й записати на чернетці  орієнтовний план нарису. o   Скласти й записати опис зовнішності героя. Через портрет увиразнити важливі  риси характеру. o   Розповісти про епізод (вчинок), у якому характер героя нарису виявився найвиразніше. o   Скласти оцінку героєві нарису, його вчинкам, досягненням (можливо, помилкам). o   Підвести читача до висновку: у чому цю людину можна й треба наслідувати, чого слід берегтися й  уникати. ·        Редагування нарису. o   Виправити помилки. За потреби скористатися таблицею «Види помилок». o   Переконатися, що дотримано вимог публіцистичного стилю. За потреби скористатися таблицею «Публіцистичний стиль».

     Якщо відштовхнутися від порівняння оповідання з живописним полотном, а нарису з ескізом до такої картини, цікаво запропонувати семикласникам скласти про одну й ту  особу і  нарис, і художнє оповідання – таку творчі роботу можна організувати в групах.

      Жанр нарису чудово виявляє літературні та аналітичні здібності автора, цим він зручний для олімпіад і всіляких мовних конкурсів.  Восьмикласникам можна запропонувати створити портретний нарис на актуальну тему, окресливши актуальну ситуацію, яку вони мають висвітлити (діяльність волонтерів; підтримка школярів із сімей, які тимчасово покинули місце постійного проживання; організація допомоги воїнам АТО  та ін.).

     Роботу над нарисом як одним із найактуальніших і найбільш цікавих газетних жанрів можна продовжити на заняттях мовного гуртка. Спираючись на міжпредметні зв’язки (література, історія), словесник може уточнити поняття про найпоширеніші  види нарисів:

·        подорожній (мандруючи, автор спостерігає життя, фіксує факти й події, осмислює вчинки й поведінку людей, передає особисті враження від побаченого),

·        проблемний (автор досліджує важливу для суспільства актуальну проблему, висвітлює історію питання, подає статистичні дані, передає своє розуміння ситуації, висловлює власні оцінки).

     Зразки нарисів слід добирати якнайактуальніші, акцентуючи увагу школярів на такій ознаці жанру, як злободенність.

З журналу «Методичні діалоги»– 2015. – № 3.  – С. 20-26