Лексика зі стилістичного погляду

Уся лексика української мови зі стилістичного погляду поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.

	Стилістично нейтральна лексика є основою будь-якого висловлювання. Стилістично нейтральних слів у мові переважна більшість. Це звичайні назви явищ природи (вода, сніг, вітер, грім), рослин і тварин (жито, пшениця, кінь, заєць), родинних стосунків (батько, мати, брат, сестра), органів людського тіла (голова, око, брова, нога), будівель та їхніх частин (будинок, дах, димар), меблів (стіл, стілець, шафа), страв (хліб, борщ, молоко), одягу і взуття (сорочка, хустка, чоботи), знарядь і процесів праці (сокира, ніж, лопата, копати, орати), основних почуттів і станів людини (радість, гнів, сон), кольорів (зелений, чорний, червоний), дій і станів (ходити, думати, радіти), обставин місця, часу, способу дії (вгорі, тут, учора, швидко), числівники (один, три), займенники (я, він, такий, стільки), прийменники (в, на, з, біля), сполучники (і, та, але, або) тощо.

	Стилістично забарвлена лексика розподіляється певною мірою за функціональними стилями.

	Розмовно-побутова лексика характеризується: ·         виразними експресивно-оцінними позитивними й негативними відтінками значень (пестливі й згрубілі слова): матінка, матуся, донечка, сонечко, близенько, хлопчисько, бурмило, витріщитися; ·         словами, які часто перебувають за межами літературної норми: математика, зубрій, служака, діляга, злигатися, стовбичити, банькатий.

	Лексика публіцистичного стилю насичена словами на позначення суспільно-політичних явищ, містить слова з оцінним позитивним і негативним значенням: державність, суспільство, феномен, трибуна, прагматизм, вирішальний, політичний, правий, історичний, адміністративний ресурс, авангард, героїзм.

Лексика художніх творів, крім того, що охоплює елементи розмовно-побутового й публіцистичного стилів, характеризується образністю, метафоричністю, переносним вживанням слів, поетизмами: марево, далеч, нестяма, знамено, запашний, стоголосий, смарагдовий, джерельно-чистий, неозорий, тернистий, витися, зітхати, зненацька, навсібіч.

	Офіційно-ділова лексика не допускає експресивно-оцінної конотації; вона точна, конкретна, максимально уніфікована: заява, довідка, посвідчення, протокол, ухвала, резолюцій, свідок, допит, показання, алібі, інкримінувати, вищезазначений, розглядуваний.

	Наукова лексика характеризується насамперед розвиненою термінологією. Слова тут вживаються у прямому значенні, їхня семантика точно визначена й окреслена: прикметник, підмет, присудок, префікс, суфікс, сурядний, підрядний тощо.

Проте цей розподіл лексики не є чимось застиглим, непорушним. Слова впроцесі функціонування мови поширюються з одних стильових груп в інші. Наприклад, наукові терміни газ, тиск, електрика, напруга, антена, телевізор, реактор, радіація, атом, вітамін, кисень тепер однаково вживаються і в наукових працях, і в побутовому мовленні. У цілому стилістично забарвлена лексика поділяється на слова піднесеного плану («високий» стиль) і слова зниженого плану («низький» стиль).

	До слів піднесеного плану належать: ·         книжна лексика: доблесть, торжество, вікопомний, благословенний; ·         поетизми: небокрай, злото, шати, приваба, плугатар, духмяний; ·         офіційно-ділова лексика: вищеназваний, пропозиція, розглянути; ·         наукова лексика (передусім терміни, про які мова піде далі).

Джерелом лексики «високого» стилю є переважно слова, взяті зі старослов’янської, давньої української, грецької, латинської мов та фольклору.

	До слів зниженого плану належать: ·         розмовна лексика: балакати, вештатися, гультяй, діляга, читалка; ·         фамільярна лексика — безцеремонна, розв’язна: варнякати, вшелепатися, цмокнути, директорша, чудило; ·         вульгарна лексика: патякати, ляпати, босяцюга, к чорту.

Джерелом лексики «низького» стилю є, як правило, просторіччя, жаргони, мова так званого суспільного дна.

Слова, що належать до стилістично забарвленої лексики, характеризуються насамперед наявністю чи відсутністю в них додаткового конотативного значення, тобто певних емоційних відтінків.

Більшість слів, навіть стилістично забарвлених, сприймається без будь-яких емоцій. Це експресивно нейтральналексика. Сюди належать слова, що позначають різні абстрактні поняття (ідеал, істина, демократія, гуманізм, суспільство, буття, самовідданість, недоторканність), слова з виробничо-професійної галузі (цех, електрозварювання, катод, ротор), терміни (катет, гіпотенуза, тангенс, синус), історизми (бунчук, литаври, драгоман, ясир).

Але є частина слів, які самі по собі надають висловлюванню емоційного забарвлення, містять стилістично-оцінний відтінок. Це експресивно забарвлена лексика. До неї переважно належить:

·         книжна піднесена лексика: мисль, бентежність, торжество, благоговіння, глава, страус, воїн, чадо, десниця, перст, достойний;

·         поетизми: легіт, відлуння, могуття, виднокрай, розмай, блакить, дівчинонька, лебідонька, живодайний, легкокрилий, надхмарний, зоріти;

·         розмовно-просторічна лексика: добряк, базіка, гульвіса, морока, панькатися, комизитися, приндитися, забрьоханий, підтоптаний, лупатий;

·         вульгаризми: пика, морда, дурило, хамло.

Емоційно забарвленими часто є слова, що виступають як синоніми до слів, стилістично й емоційно нейтральних: кінь — шкапа, прибічник —поплічник, іти — шкандибати, говорити — базікати, товстий — дебелий.

Емоційність властива словам, що називають різні почуття — радість, гнів, горе, захоплення, огиду; виражають якісну оцінку предметів та явищ. Такі слова містять емоційний елемент уже у своєму лексичному значенні.

Позитивне емоційне забарвлення мають, наприклад, слова щастя, радість, жага, кохання, шана, рідний, любий, ніжний, чарівний. Сумний настрій навіюють своїм лексичним значенням слова жаль, сум, журба, туга, розлукаНегативні емоції викликають лайливі слова й вульгаризми негідник, шкуродер, шахрай, ледащо, неотеса, пика, потвора, лихий. У літературній мові лайливі й вульгарні слова використовуються рідко, надуживання ними справляє негативне враження про самого мовця, автора.

Є ціла низка слів, які мають помітний відтінок урочистості: вітчизна, батьківщина, велич, подвиг, провісник, поборник, визвольний, величний. На урочистий лад налаштовують читача, як правило, старослов’янізми: глава, глашатай, пророк, благовісник, благословенний, блаженний, благодатний, священний, праведний, достойний, златоглавий, благовістити.Щоправда, старослов’янізми часом можуть уживатися і в іронічному значенні: Аж потіють та товпляться, щоб то ближче стати коло самих: може вдарять або дулю дати благоволять (Т. Шевченко).

Нейтральні слова набувають позитивного чи негативного емоційного забарвлення, якщо їх ужито в переносному значенні: Позирав щораз в віконце, чи не трапиться вона, його щастя, його сонце, його зіронька ясна (П. Грабовський). Якась собака винишпорила, що в листі друковане, і мене кличуть на пошту, щоб одкрити при мені листи (М. Коцюбинський). А соцький, він свиня пиката, нехай минає мою хату (М. Кропивницький).

Емоційне звучання деяких слів досягається за допомогою:

·         пестливих суфіксів: матінка, матуся, таточко, татусь,сестриця, сеструня, дівчинонька, голубонька, зіронька;

·         згрубілих суфіксів: носище, бабище, хлопчисько, дівчисько, чолов’яга, старезний, грубезний.

Експресивна лексика може вживатися в усіх функціональних стилях літературної мови. Проте найчастіше вона використовується в художніх творах і публіцистиці, а також у розмовно-побутовій сфері. Експресивна лексика надає висловлюванню більшої виразності, образності, помітніше впливає на почуття співрозмовника, читача.