Поради для допитливих

Особливості написання творів різних жанрів

ТВІР-МІРКУВАННЯ

Якими є різновиди творів-міркувань?

·        Висунення тези (тез), яку (які) автор хоче довести або спростувати.

·        Доведення своєї думки за допомогою вагомих фактів, аргументів, цікавих прикладів із життя, власних спостережень автора.

·        Висновок, у якому автор систематизує й узагальнює матеріал, формулює логічні висновки, що підтверджують або спростовують тезу.

ТВІР-ХАРАКТЕРИСТИКА

Найпоширенішим жанром є твір-характеристика — глибокий роздум не тільки над системою образів, але й про окремого героя. Твір повинен бути сповнений міркувань про моральні ідеали героя, вчинки, взаємини з оточуючими. Необхідно простежити еволюцію характеру в сюжетному розвитку авторського твору, визначити те індивідуальне, неповторне, що характеризує особистість цього героя.

Ліричні відступи автора допоможуть сконцентрувати увагу учня на часі, у якому жив герой, на його способі життя, почуттях, переживаннях, уявити його живою людиною.

У цьому жанрі можна навести характеристику ліричного героя.

Потрібно уникати механічного викладання «одна за одною» основних рис характерів героїв, необхідно поглибити їх спільні й протилежні риси.

Характеристика ліричного героя передбачає високу естетичність, емоційність у викладенні, тому учневі потрібно «поринути» у зміст. Необхідно осмислити мову твору через виражальні засоби.

ТВІР — ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ

Ще В. Г. Бєлінський наголошував, що мистецтво портрета — це розкриття внутрішнього світу людини. Літературний портрет — один із творчих жанрів, що припускає вільне розкриття портрета людини. Емоційність викладення матеріалу в цьому жанрі підсилюється. Тут не є обов’язковими посилання на критику, авторитетні джерела. Автор не повинен прагнути до послідовності в розкритті портрета, йому слід запропонувати своє бачення, розуміння, значення цієї людини для себе, для свого життя.

ПОРТРЕТНА ЗАМАЛЬОВКА

Належить до літературного портрета. Вона вимагає обрання однієї картини, одного-двох фактів, але дуже виразних, деталей, що розкривають вигляд героя, письменника або поета.

ТВІР-ЕТЮД

Етюд — це невеликий твір критичного характеру, присвячений якомусь окремому питанню. Етюд повинен стати ліричним монологом автора. У цьому полягає його цінність, адже він відтворює авторське бачення сутності картини, події.

ТВІР-ЕСЕ

Есе — невеликий за обсягом і вільний за композицією прозовий твір, що трактує певну тему й передає індивідуальні враження й міркування, пов’язані з нею. Автор зазвичай не робить жодних висновків щодо твору.

Есе може бути не тільки літературно-критичними, але й публіцистичним, філософським, історико-бібліографічним, белетристичним. Однак найбільше цей жанр поширений у літературній критиці.

Для есе є характерними індивідуальна імпровізація в трактуванні твору, якоїсь проблеми або теми, невимушена манера викладення — вільна бесіда із читачем. Досить часто використовують форму листа й щоденника.

Стиль есе відрізняється від інших жанрів:

·        образністю;

·        афористичністю;

·        парадоксальністю;

·        розмовною лексикою.

В есе автор передає особисте сприйняття світу за допомогою:

·        численних прикладів;

·        паралелей;

·        аналогій;

·        різноманітних асоціацій.

Для есе є характерним використання численних засобів художньої виразності:

·        метафор;

·        алегоричних образів;

·        символів;

·        порівнянь.

Твір-есе можна запропонувати під час вивчення творчості письменника, ученого, видатної особистості. Такий твір повинен містити в собі перше авторське враження від прочитаного, загальне розуміння життя письменника, його твору. Він не вимагає глибини розкриття теми (краще, якщо автор твору сам сформулює тему), але твір повинен бути струнким, чітко відображати позицію учня.

ТВІР-РЕЦЕНЗІЯ

Рецензія — відгук, розбір і оцінювання нового художнього, наукового або науково-популярного твору; жанр критики, літературної, газетно-журнальної публікації.

Рецензія має невеликий обсяг. Рецензент, у першу чергу, розглядає новинки, про які практично ще ніхто не писав, із приводу яких ще відсутня певна думка.

Твір-рецензія — це різновид критичної статті, ґрунтовний аналіз твору мистецтва (література, вистава, кіно, витвір образотворчого мистецтва).

У роботі потрібно викласти аналіз, судження, які викликав цей твір.

Різновиди творів-рецензій

·        Невелика літературно-критична або публіцистична стаття (часто полемічного характеру), у якій розглянутий твір є приводом для обговорення актуальних суспільних або літературних проблем.

·        Твір, що більшою мірою є ліричним міркуванням автора рецензії щодо прочитаного твору, аніж його тлумаченням.

·        Розгорнута анотація, у якій розкривається зміст твору, особливості композиції та його оцінювання.

Орієнтовний план написання рецензії на літературний твір

·        Короткі бібліографічні відомості про книгу.

·        Зміст і назва книги.

·        Особисті враження від прочитаного.

·        Особливості сюжету й композиції.

·        Актуальність проблематики.

·        Мова й стиль твору.

·        Майстерність автора книги в зображенні характерів героїв.

·        Безпосередній відгук на твір літератури (враження автора рецензії).

У рецензії не є обов’язковою наявність усіх згаданих компонентів, головне, щоб вона була цікавою та грамотною. Розповідь повинна поєднати обґрунтовані, логічні судження із залученням яскравих епізодів, картин, міркувань героїв.

Вступ до рецензії може починатися яскравим епізодом із тексту (текстовою заставкою).

Учень повинен коротко повідомити про автора, історію створення твору, зазначити тему й основні проблеми, що хвилюють художника.

Усе це повинно підвести до висновку про художню своєрідність цього твору.

Орієнтовний план написання рецензії на кінофільм

·        Назва кінострічки, автори сценарію й режисери-постановники, кіностудія, час випуску.

·        Тема й ідея.

·        Провідні актори, враження від їх гри.

·        Найяскравіші епізоди.

·        Загальне враження від кінофільму, його оцінка (екранізацію твору необхідно порівняти із літературним джерелом).

ТВІР-ВІДГУК

Для того щоб написати відгук на твір мистецтва, необхідно:

·        обрати той вид мистецтва, з яким ви обізнані найкраще, що подобається найбільше;

·        знати відповідну термінологію.

Твір-відгук художньої літератури повинен містити відомості про:

·        сюжет;

·        композицію;

·        прийоми, засоби створення комічного та трагічного;

·        ліричного героя;

·        художні засоби;

·        тему, ідею.

Який загальний план має відгук на твір художньої літератури?

·        Назва, автор.

·        Тема й основна думка твору.

·        Де й коли відбуваються події, зображені в творі.

·        Які місця в книзі справили на автора найбільше враження.

·        Хто з героїв особливо сподобався й чому.

·        Мова твору (що запам’яталося, здалося незвичайним, оригінальним, цікавим).

·        Чим збагатила автора твору книга. Які роздуми викликала.

·        Яку роль зіграли ілюстрації, передмова, післямова для кращого розуміння твору.

Який загальний план має відгук на картину?

·        Назва картини, ім’я художника.

·        Жанр (пейзаж, портрет, натюрморт тощо).

·        Задум художника, зміст картини (або як зображені на картині місце й час події).

·        Кого або що зображено на передньому плані картини? на зад­ньому?

·        Головний персонаж картини, його зовнішній вигляд.

·        Засоби художнього зображення: композиція картини, використання контрастів, тонів, напівтонів, колорит (загальний характер поєднання кольорів у творі мистецтва — яскравий, тьмяний, холодний, темний та ін.), значення освітлення.

·        Як утілений ідейний задум, що є провідною думкою полотна?

·        Настрій картини, враження від майстерності художника.

Який загальний план має відгук на скульптуру?

·        Назва скульптури, її автор, матеріал.

·        Де розташована (місто, село, місцевість, оточення).

·        Історія створення; відомості про героя, який став скульптурним прообразом.

·        Центральна фігура або загальний вигляд композиції, скульптурної групи, постаменту.

·        Характер ліній, художній стиль.

·        Враження від скульптури (що примушує зупинитися).

ТВІР-ОГЛЯД

У творі-огляді подають менш глибокий аналіз. Тут доречними є звертання до різних творів одного або декількох письменників або поетів, короткий коментар до них.

ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНА СТАТТЯ

Учень на основі глибокого аналізу одного або двох-трьох творів висуває одну або кілька проблем, порушених автором. Мета статті: докладно розглянути й дослідити головні проблеми творчості письменника із загальнолюдських позицій, тобто в центрі уваги завжди — морально-естетична цінність твору.

У творі-статті повинні міститися висновки й узагальнення, зроблені після глибокого аналізу тексту, а тому можна використати різноманітні прийоми: літературні замальовки, портретні описи, мовленнєві характеристики, діалоги, пейзаж.

Опанувати жанр статті дозволяє читання й аналізування статей відомих критиків.

Зразки запитань, що допомагають проаналізувати літературно-критичну статтю

·        У який час написано статтю?

·        Якими є погляди автора, основні критерії оцінювання? Що він висуває на перший план?

·        Для чого написана стаття? Що мав на меті критик?

·        Які прийоми тлумачення тексту він використовує?

·        Як доводить свою точку зору? Як робить висновки й узагальнення? Із ким полемізує?

·        Якою є культура полеміки?

·        Які ще написані статті про цей твір? Якою є точка зору їх авторів?

·        Які думки й почуття намагається викликати критик у читача?

·        Як передано особисте ставлення автора статті до прочитаного?

·        Як починається стаття? Її композиція, мова й стиль.

·        Як ви ставитеся до оцінок критика?

Необхідно обов’язково цитувати текст художнього твору для підтвердження особистої думки.

Під час вивчення змісту конкретної критичної статті радимо:

·        навести історико-літературну довідку;

·        організувати коментоване читання статті;

·        скласти план і тези до неї;

·        запропонувати учням самостійну роботу з написання відповідей на запитання до найскладніших положень статті.

СТАТТЯ В ГАЗЕТУ НА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ ТЕМУ

Насамперед необхідно обрати тему, що повинна бути актуальною і цікавою певній групі читачів (за віком, соціальним станом, професією або смаками, переконаннями). Необхідно вигадати цікавий, яскравий заголовок, що відразу привернув би увагу читачів.

Якими є особливості написання?

·        Висувається теза (тези), яку (які) автор хоче довести або спростувати.

·        Теза (тези) доводяться за допомогою вагомих фактів, аргументів, цікавих прикладів із життя, власних спостережень автора.

·        У висновку подається ідея статті, тобто те, на що автор спрямовує думку читача, які почуття й відповідні дії хоче викликати.

У газетній статті краще уникати великих за обсягом загальних роздумів. Факти повинні бути достовірними, правдивими, джерела інформації — надійними, тому що автор за них відповідає. Якщо в статті називаються конкретні особи, варто бути особливо обережними й тактовними, оцінюючи їх. Це стосується не тільки негативних, але й позитивних явищ, фактів.

ТВІР-НАРИС

Нарис — епічний твір, у якому зображені достовірні події й факти реального життя. Цим нарис відрізняється від розповіді, у якій зображують вигадані події, створені творчою уявою письменника.

Опис і розповідь у нарисі складають зі спостережень оповідача, який вільно поєднує окремі сцени й деталі в цілісний твір, зіставляючи або протиставляючи події, явища, факти, поєднуючи їх тією самою ідеєю.

Нарис містить у собі не тільки опис (портрет, пейзаж, інтер’єр), але й розповідь про вчинки й дії персонажів.

Від повістей з їх послідовністю подій нарис відрізняється вільною композицією, що будується оповідачем.

Нариси бувають документальними (або публіцистичними) і художніми.

У документальному нарисі описують характерні факти та явища в тому вигляді, у якому вони існують, точно передають події, характери героїв, їх зовнішність. Автор оцінює ці реальні явища життя й подає своє розуміння за допомогою публіцистичних засобів. У документальному нарисі часто розглядають нові для суспільної свідомості або літератури теми й проблеми, інфор­мація подають в образній формі.

Деякі літературознавці, відмовляючись визнавати художній нарис, уважають, що документальний нарис є єдино моя-сливою формою нарису, а документальність — специфічною жанровою ознакою.

Предметом зображення в художньому нарисі зазвичай є життя певного середовища, стійкі взаємини між людьми, що склалися в їх суспільному й приватному житті. Автор прагне продемонструвати тільки стійкі явища життя.

Художні нариси є різноманітними: «фізіологічний» нарис із перевагою опису, нариси-біографії, нариси — подорожні нотатки.

Якими є різновиди сучасного нарису?

·        Публіцистичний монолог.

·        Щоденникові замітки.

·        Нарис-портрет.

·        Нарис-сповідь.

·        Нарис-програма.

Твір-нарис (або твір-розповідь) має характерну рису — публіцистичність викладення, тобто звертання до читача з міркуванням про свої переживання, почуття. Твір-нарис — один зі складних жанрів, до якого звертаються найчастіше обдаровані учні.

Нарис передбачає глибоке знання фактичного матеріалу, вимагає мистецтва розкриття теми в динаміці. Нарис повинен підвести читача до висновку про суспільну значущість того, про що розповідається в творі.

ТВІР-ЩОДЕННИК

Твір-щоденник — відомий, але забутий жанр. Це один із тих жанрів, що допомагає вчителеві побачити внутрішній світ учня. Перед тим як звернутися до такого твору, потрібно порекомендувати учням прочитати щоденники видатних людей.

В основі щоденника як літературної форми викладання думок — особисті спостереження за перебігом подій, міркування, судження. Тому розповідь повинна бути написаною від першої особи. Значне місце у творі-щоденнику приділяють творчій фантазії та уяві. У композиції щоденника переважають уривчасті записи, датовані певним числом, місяцем, роком, вставні епізоди, зустрічі з людьми, міркування про події, факти. Від автора твору вимагають дотримання композиційних особливостей щоденника, а також щирість під час викладання матеріалу.

Щоденник дозволяє авторові-оповідачу довільно обирати тему, композиційні можливості, створювати ілюзію вільного висловлювання думок і вражень, а також повно й глибоко розкривати характер героя.

Пам’ятка «Як писати твір-щоденник»

·        Сформулювати тему твору.

·        Визначити мету (для чого писатиму).

·        Розповідь вести від першої особи.

·        Повно, глибоко й об’єктивно висвітлити події, описати факти, розкрити характери людей, їх учинки й справи.

·        Висловити власні думки, погляди, враження (а також інших людей, залежно від задуму).

·        Обрати потрібний стиль викладання (художній, публіцистичний або їх поєднання).

ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ

Сюжет і композицію викладають і будують як документальну подорож. Подорожні нотатки мають пізнавальну й естетичну цінність і містять елементи опису місцевості, міркування автора про «побачене на станціях» маршруту подорожі, ліричні відступи автора: звертання до читача, портретні замальовки, враження від зустрічі з героями й навіть діалоги з тими, кого «зустріли дорогою».

У подорожі висвітлюють різноманітні сторони матеріального й духовного життя людей, описують ліричні міркування автора про історію, культуру країни, зокрема звичаї. Вони містять наукову інформацію.

Шкільний твір можна написати в жанрах подорожнього нарису або подорожніх нотаток. Тема може бути публіцистичною або пов’язаною з літературним краєзнавством.

Пам’ятка «Як писати подорожні нотатки»

·        Сформулювати тему твору.

·        Визначити мету (навести інформацію; викликати в читача почуття радості, гордості за Батьківщину; сформувати високі моральні якості, прагнення подолати негативні явища).

·        Описати побачене, викласти факти й події.

·        Висловити своє ставлення до викладеного, можна подати й інші точки зору.

·        Обрати стиль викладання (публіцистичний, художній або їх поєднання, залежно від змісту).

ТВІР-ІНТЕРВ’Ю (ДІАЛОГ)

Сприяє навчанню учнів мистецтва спілкування, учить їх стриманості у добиранні мовних засобів і вміння аналітично мислити, творчо збагачує особистість учнів.

Автор твору повинен чітко знати, про що він писатиме (які запитання ставитиме), уміти використовувати діалогічну мову, дуже добре бути обізнаним щодо тієї проблеми, яку він порушує в інтерв’ю.

Цей жанр розвиває мистецтво монологічного мовлення, передбачає вільне володіння учнем темою розмови, глибоке занурення у творчу лабораторію письменника — автор твору відповідає за всіх тих, хто дає йому інтерв’ю.

ЕПІСТОЛЯРНИЙ ЖАНР (ТВІР-ЛИСТ)

Цей жанр розвинувся із побутового листування. У художній літературі «кореспонденти» стають персонажами, а їх листування — розповідним прийомом.

Форма листів або послань (епістол) дозволяє героям у невимушеній, довірливій бесіді розкрити свій внутрішній світ. Крім того, лист створює ефект документальності, справжнього повідомлення, завдяки чому є особливо переконливим.

Форму листа використовують у романах, публіцистиці (відкритий лист), критиці.

Шкільний твір в епістолярному жанрі можна писати як на публіцистичну, так і на літературно-критичну тему, однак не варто листуватися від імені літературних героїв, тому що це утруднює тлумачення тексту. Листування двох друзів дозволить розкрити різні точки зору на те або інше питання або найповніше довести свої погляди, усебічно освітивши всі аспекти розглянутої теми.

Пам’ятка «Як писати твір-лист»

·        Сформулювати тему.

·        Визначити «героїв», авторів листування (можливо, це буде лист або листи вигаданої чи реальної особи).

·        Вести розповідь від імені персонажа (автора листа), передаючи його думки, погляди, враження.

·        Обирати стиль викладання тексту (залежно від змісту твору й образу автора листа).

Жанр листа дає можливість зрозуміти морально-естетичні погляди учня, його художній смак. Обов’язковою умовою твору-листа є запис адреси, звертання до адресата, підпис зі словами прощання.

ТВІР-СПОВІДЬ (МОНОЛОГ)

Автор такого твору веде розповідь від першої особи (ідентичність із героєм), тому твір логічно відтворює все життя героя в художній манері, наближеній до авторської. Розповідаючи про своє життя, герой розмірковує про багато подій, і в цих міркуваннях необхідно розглянути всі проблеми твору. Якщо учень пише твір на вільну тему, то сповідь — це відвертий, щирий, глибокий поклик його душі.

Загальні вимоги до учнівського твору

Якими є правила написання твору?

1. Визначити тему й основну думку роботи, обміркувати й записати заголовок або формулювання теми; якщо пропонують готові формулювання декількох тем, обрати ту, яка зацікавить, а також дібрати необхідний матеріал для розкриття теми.

2. Для того щоб точно визначити тему, а не писати про твір узагалі або одного героя, необхідно уважно прочитати тему, знайти ключові слова, що виражають поставлену проблему, а також визначити всі поняття, що містяться у формулюванні теми, а згодом писати саме про це; тим самим дотримується одна з вимог до твору — відповідність до теми.

3. Розв’язання поставленої у формулюванні проблеми — це основна думка твору; необхідно довести правильність свого рішення, використовуючи текст художнього твору, у пригоді стануть коментар, літературна критика, історичні факти та інший літературний матеріал.

4. Міркування будуть самостійними, якщо спиратися на текст художнього твору, розібратися в позиції автора, висловити своє ставлення до подій, учинків героїв, навести власні міркування й докази, що випливають із художнього тексту.

5. Продемонструвати у творі знання художнього тексту й уміння його добирати за запропонованою темою, використовуючи теоретично-літературні поняття, літературну критику й інші необхідні матеріали; усе це визначає змістовність роботи, глибину й повноту розкриття теми.

6. Забезпечити зв’язність тексту, послідовність і логічність викладання; кожне нове положення, що розвиває основну думку, є наслідком попереднього, а висновки й узагальнення є наслідком міркувань.

7. Скласти план твору на чернетці, у чистовик його краще не переписувати; план допоможе написати логічну, струнку за композицією роботу, у якій усі частини будуть об’єднані темою й основною думкою; він допоможе уникнути непотрібних повторів, відхилень від теми тощо.

8. У кожному пункті плану записати приклади й цитати, необхідні для розкриття теми; план зазвичай складають у формі або називних, або повних розповідних речень; можна дати окремі пункти у вигляді цитат або скласти повністю цитатний план.

9. Цитати в тексті твору підтверджують висунуті положення; однак не варто перевантажувати роботу цитуванням.

10. Основну ідею твору можна висловити у вигляді епіграфа, для якого слід узяти рядки із прозового або віршованого твору, листа, щоденника письменника, критичної статті або афоризм, прислів’я, приказку; можна написати твір і без епіграфа.

11. Визначити абзаци відповідно до значеннєвих частин тексту твору, написати їх із нового рядка.

Важливою вимогою до твору є стильова єдність і виразність розповіді.

Для цього потрібно обрати найбільш відповідний до теми стиль мовлення (науковий, публіцистичний, художній) і жанр (літературно-критична стаття, рецензія, есе, нарис, щоденник, лист, подорож).

Характеристики вдалого твору

·        Відповідність мови до літературних норм і граматичних правил.

·        Влучне добирання слів для передавання думок.

·        Простота викладення, уникання вигадливих фраз і виразів, помилкового пафосу, примітивних виразів, словесних штампів.

·        Виразність і емоційності мовлення, що викликає в читачів яскраві уявлення й певні почуття.

·        Точність у викладанні літературних та історичних фактів.

Твір рекомендують писати із чернеткою, яку варто ретельно перевірити.

План учнівського твору

Скласти план твору означає розподілити його на фрагменти (частини тексту), подумки визначивши основні етапи розвитку думки. Кожний такий фрагмент — це мікротекст, що може бути одним абзацом, а може складатися з декількох. Кожний мікротекст відповідатиме пункту плану. Важливо, щоб він був об’єднаний головною думкою і мав свій початок, розвиток і завершення.

У пунктах плану фіксують зазвичай не окремі слова, а розгорнуті словосполучення. Окремі слова — занадто «вузькі», конкретні, тому головну думку або тему ними передати досить важко. Але й складні назви пунктів не підходять, тому що це — уже завершена думка. Усе, що мали намір повідомити,— повідомлено. Саме словосполучення більше підходить для плану. Воно являє собою якусь значеннєву єдність, що несе інформацію в згорнутому вигляді. У творі ця інформація «розгортається», думка розкривається.

Проте можливі також формулювання у вигляді запитань, на які в роботі даються відповіді.

Важливо пам’ятати, що план — це інформація про те, як побудовано твір, зміст кожної його частини.

Будь-який твір складається з трьох частин:

I. Вступ.

II. Основна частина, що містить кілька підпунктів.

III. Висновок.

Слова «вступ», «основна частина», «висновок» не є назвами пунктів плану.

Вступ

Здебільшого окреслює основну думку, задає тон усій роботі, ознайомлюючи із колом проблем, що розглядатимуться.

Основна частина

Розкриває ідею твору й пов’язані з нею запитання (система доказів, висунутих положень).

Висновок

Підбиває підсумки, містить кінцеві висновки й оцінки.

---

Джерело: Ворожейкіна О. М. 100 цікавих ідей для проведення уроку.